шмагонути
ШМАГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого.
Підсил. до шмагну́ти.
– Озирнувся – нема нікого, тихо; от я і почав рубать: цюк раз, цюк удруге, заміривсь утретє, а мене як шмагоне щось лозиною (О. Стороженко);
Тьотя Груша шмагонула спересердя коня і порівнялась з вершниками (В. Гжицький);
В словах дівчини вловив [дід Влас] той самий найпекучіший докір, котрим його допіру шмагонув і старий Ярош (Д. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)