шмигляти
ШМИГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм.
Те саме, що шмига́ти 1, 2.
Охрищений Із льоху та в хату. Знай, шмигляє, наливає (Т. Шевченко);
Охрім шмигляв через дорогу раз, удруге. Хтось хапає його за шинелю, тягне в жито (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)