шмигляти
ШМИГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що шми́гати 1, 2.
Охрищений Із льоху та в хату. Знай, шмигляє, наливає (Шевч., І, 1963, 84);
Охрім шмигляв через дорогу раз, удруге. Хтось хапає його за шинелю, тягне в жито (Тют., Вир, 1964, 326).
Словник української мови (СУМ-11)