шмигляти

Сновигати, ШАСТАТИ, р. нишкати, (в діру) шурхати, п. ф. шмиг, шурх, шусть; (як блискавки) кресати; дк. ШМИГНУТИ, (в діру) шморгнути, шуснути.

Значення в інших словниках

1. шмигляти — див. іти; тинятися; ходити  Словник синонімів Вусика
2. шмигляти — ШМИГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що шмига́ти 1, 2. Охрищений Із льоху та в хату. Знай, шмигляє, наливає (Т. Шевченко); Охрім шмигляв через дорогу раз, удруге. Хтось хапає його за шинелю, тягне в жито (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах
3. шмигляти — шмигля́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
4. шмигляти — -яю, -яєш, недок., розм. Те саме, що шмигати 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шмигляти — БІ́ГАТИ (швидко пересуватися на ногах у різних напрямках), ЛІТА́ТИ підсил. розм., НОСИ́ТИСЯ підсил. розм., ПИРЯ́ТИ підсил. розм., ШМИГА́ТИ підсил. розм., ШМИГЛЯ́ТИ підсил. розм.; ГАНЯ́ТИ підсил. розм. (метушливо); ГАСА́ТИ підсил. розм. (жваво).  Словник синонімів української мови
6. шмигляти — ШМИГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що шми́гати 1, 2. Охрищений Із льоху та в хату. Знай, шмигляє, наливає (Шевч., І, 1963, 84); Охрім шмигляв через дорогу раз, удруге. Хтось хапає його за шинелю, тягне в жито (Тют., Вир, 1964, 326).  Словник української мови в 11 томах
7. шмигляти — Шмигля́ти, -ля́ю, -єш гл. Шнырять, бѣгать. Із льоху та в хату знай шмигляє. Шевч. 138. Шмигляв по морю, як циганус. Котл. Ен. IV. 28.  Словник української мови Грінченка