шнурочок
ШНУРО́ЧОК, чка, ч.
Зменш.-пестл. до шнуро́к.
Порицький помалу розв'язав книжку, звинув у каблучку шнурочок (Леся Українка);
Старомодне пенсне з червоним шнурочком, здавалось, випадково опинилося на його широкому обличчі (С. Журахович);
В руці [хлопчика] на шнурочку виблискують під сонцем три напівзасохлі підлящики (О. Довженко);
Одні з хлопців розпитували, другі критично оглядали її сукенку, маленькі з шнурочками черевики (С. Васильченко);
Два солдати, взявши в руки гумові палиці, стали по обидва боки ламаної черги, рівняли її в шнурочок (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)