шовковий
ШОВКО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до шовк 1–3.
Намиста блискучі, штучні каблучки на руки, дорогі сукна та шовкові тканини... Все те так і сяло [сяяло] та грало (Панас Мирний);
* Образно. А глянеш угору – вже темна безодня повисла, прибита золотими гвіздками, і вабить, і тягне, і мрії шовкові навіва (Г. Хоткевич);
Йде весна шовкова, Небо голубе... (Т. Масенко);
Здається, ніби осінь тебе обвіває своїми шовковими крилами і несе на їх [них] у країну тихої задуми (М. Рильський);
// Зробл., пошитий із шовку (у 2, 3 знач.).
Ой, ти, хлопче молодий, Веди коня до води, Веди коня до води За шовкові поводи (з народної пісні);
Як надіне Марина сорочку тонку лляну, затягнеться поясом шовковим та обстебне на собі керсетку, .. то хто втерпить не глянути на неї? (Панас Мирний);
[Олекса:] Ось тобі дорога шовкова намітка, оце тобі хустка (С. Васильченко);
На хлопчикові піонерський шовковий галстук, охайна сорочка, картузик (Ю. Яновський);
Над нами шовкові цвітуть прапори (В. Сосюра);
Яскраве світло лампочки під великим шовковим абажуром затишними іскорками відбивалось на гранях посуду (Ю. Шовкопляс);
Весною 1601 року польський король Зігмунд Ваза відправив вірменського купця в Іран закупити кілька шовкових килимів, вставних мечів та інших перських виробів (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Схожий на шовк (м'який, блискучий, тонкий).
Мій кінь вороний так, як хмара, літає .. І шовкова грива по вітрові має (Л. Боровиковський);
Тоненьке шовкове волоссячко пасмами порозсипалося по білому чолі (Панас Мирний);
[Мар'яна (журливо):] Дала мені мати вроду, шовкові брови, оце усі мої чари (С. Васильченко);
Розгульний вітер ворушив білі шовкові коси ковили (С. Добровольський);
// розм. Ніжний, лагідний, приємний (про мову, голос і т. ін.).
У Тасі й справді шовковий голосок (С. Журахович);
І слухав ніжну колискову, І мову матері шовкову На молодій Звенигорі (А. Малишко);
Жежеря умів, коли треба, шорсткий язик перетворювати на шовковий (В. Речмедін).
3. перен., розм. Покірний, слухняний (перев. про людину).
О, які тигри часом виходять з шовкових помічників і заступників, які деспоти вилуплюються з учорашніх лакиз! (П. Загребельний).
4. Пов'язаний з виготовленням і обробкою шовку (у 1–3 знач.).
Шовковий комбінат.
5. Уживається як складова частина ботанічних назв, термінів.
Шовкова трава. Дуже поширена: рослина, яка має зелене листя з білими та жовтими смужками (з наук. літ.);
У високогір'ях Карпат квітує ще одна дуже рідкісна своєю красою рослина – білотка альпійська (едельвейс). У Карпатах називають її шовковою косицею, а в деяких інших місцевостях – зіркою скель (з наук.-попул. літ.).
△ Шовко́ва коси́ця див. коси́ця;
Шовко́ва ткани́на див. ткани́на.
◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) шовко́вий – дуже покірний, слухняний.
[Недоросток:] Підождіть трохи, буде вона [жінка] в мене як шовкова: й говоритиме, співатиме, ще й танцювати буде! (С. Васильченко);
– Я їх візьму в руки. Будуть вони у мене як шовкові! – похвалявся Сава Йосипович (П. Автомонов);
– Положи свою паненку [панянку] вздовж лавки, візьми два дубці, та вдвох як вмолотимо її, наче сирий сніп, одразу покине перебендювати, шовковою і ґречною стане (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)