шостий
ШО́СТИЙ, а, е.
Числівник порядковий, який відповідає кількісному числівнику шість.
О шостій годині сідали гості за довгий стіл обідати (Панас Мирний);
Пять днів шукав потім Глушак останнього диверсанта... Тільки на шостий день, дослідивши тайгову ріку, звірині й мисливські стежки, помітив Глушак вдалині людську постать (О. Довженко);
// у знач. ім. шо́ста, тої, ж. Година, що настає після п'ятої.
Певна вже шоста!.. Засвічую свічку – ну, так і є: доходить шоста (М. Коцюбинський);
Пробило шосту, коли Кравчинський відклав останню сторінку (М. Олійник);
Було пів на шосту. Сонце-щойно зійшло (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)