шостий
ШО́СТИЙ, а, е. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника шість.
О шостій годині сідали гості за довгий стіл обідати (Мирний, І, 1949, 388);
Пять днів шукав потім Глушак останнього диверсанта… Тільки па шостий день, дослідивши тайгову ріку, звірині й мисливські стежки, помітив Глушак вдалині людську постать (Довж., І, 1958, 104);
// у знач. ім. шо́ста, тої, ж. Година, що настає після п’ятої.
Певна вже шоста!.. Засвічую свічку — ну, так і є: доходить шоста (Коцюб., II, 1955, 252);
Пробило шосту, коли Кравчинський відклав останню сторінку (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 193);
Було пів на шосту. Сонце-щойно зійшло (Гончар, III, 1959, 412).
∆ Шо́сте чуття́ див. чуття́.
Словник української мови (СУМ-11)