шоферський
ШОФЕ́РСЬКИЙ, а, е.
Стос. до шофера;
// Признач. для шофера.
На дорозі зупинився грузовик, і з шоферської кабіни махав хтось рукою (О. Донченко);
Після спеціального навчання в середній школі Ярослав не сів за стерно автомашини, бо не добув шоферських прав (І. Волошин);
// Власт. шоферам.
І з запалом шоферського духу Навіть став їй оцінки читать: – І “мотори”, і “правила руху” – Все в порядку, чорнява... На “п'ять”.' (С. Олійник);
Це Вася вважає найвищим шоферським шиком, отакий байдужий зовнішній спокій і повна внутрішня зібраність, готовність щомиті твердою рукою точно скерувати стокілометровий біг машини (В. Собко);
Один за одним проходили грузовики, викликаючи шоферську заздрість Віктора, залишеного без машини (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)