шоферський
ШОФЕ́РСЬКИЙ, а, е. Стос. до шофера;
// Признач. для шофера.
На дорозі зупинився грузовик, і з шоферської кабіни махав хтось рукою (Донч., V, 1957, 59);
Після спеціального навчання в середній школі Ярослав не сів за стерно автомашини, бо не добув шоферських прав (Вол., Місячне срібло, 1961, 194);
//Власт. шоферам.
І з запалом шоферського духу Навіть став їй оцінки читать: — І "мотори", і "правила руху" — Все в порядку, чорнява… На "п’ять".’ (С. Ол., Вибр., 1959, 69);
Це Вася вважає найвищим шоферським шиком, отакий байдужий зовнішній спокій і повна внутрішня зібраність, готовність щомиті твердою рукою точно скерувати стокілометровий біг машини (Собко, Нам спокій.., 1959, 7);
Один за одним проходили грузовики, викликаючи шоферську заздрість Віктора, залишеного без машини (Ле, Клен. лист, 1960, 130).
Словник української мови (СУМ-11)