шпак
ШПАК, а́, ч.
1. Невеликий перелітний співучий птах родини шпакових з коротким хвостом, прямим дзьобом і великими крильми.
Он чорний шпак співа вгорі, Зозуля голосно кукука (Я. Щоголів);
Шпак не від того, щоб, як спілі вишні. Покуштувати, що воно на смак, – Та садових повзучих розбишак, Неситу гусінь нищить так ретельно, Що той грішок не майте за смертельний, Шануйте друга... (М. Рильський);
Сім'я шпаків, як показали спостереження, поїдає за одну добу понад 350 штук гусені сарани і слимаків – найзліших ворогів сільського господарства (з наук. літ.);
* У порівн. В хаті навколо однієї миски, мов шпаки, збилась засмагла худюща й обдерта дітлашня (М. Стельмах).
2. перен. Темно-сірий кінь.
Вже над вечором прибув граф Кшивотульський бричкою, запряженою парою огнистих шпаків (І. Франко);
Закосичені кольоровими биндами, підлетіли під ґанок задимлені шпаки, і Митрофан Созоненко в шапці-макітрі підвівся з воза (М. Стельмах).
3. перен., діал. Назва вола.
4. перен., діал. Голівка гвинта.
△ (1) Роже́вий шпак – різновид шпаків.
Інтенсивно зменшується також кількість сов-сипух, білосніжних дятлів, рожевих шпаків (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)