шпана
ШПАНА́, и, ж., розм.
1. Хуліган, шахрай.
[В'язні:] – Ну, й майстер! Ну, й майстер! Не інакше як із київської шпани! А такою казанською сиротою прикинувся (Ю. Збанацький).
2. збірн. Безпринципні, нищі, нікчемні люди.
– Бачиш, шпана санітарна? – Бачу, – констатував Большаков і повернувся до матроса спиною (Ю. Яновський);
Я вам, чортова голото, добра бажав, а ви ось як! Шпана чортова! (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)