шпана
ШПАНА́, и, ж., розм.
1. Хуліган, шахрай.
[В'язні:] – Ну, й майстер! Ну, й майстер! Не інакше як із київської шпани! А такою казанською сиротою прикинувся (Ю. Збанацький).
2. збірн. Безпринципні, нищі, нікчемні люди.
– Бачиш, шпана санітарна? – Бачу, – констатував Большаков і повернувся до матроса спиною (Ю. Яновський);
Я вам, чортова голото, добра бажав, а ви ось як! Шпана чортова! (У. Самчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шпана — див. дитина Словник синонімів Вусика
- шпана — шпана́ іменник жіночого роду збірн., розм. Орфографічний словник української мови
- шпана — (-и) збірн.; крим. 1. Члени тюремної спільноти. БСРЖ, 701; ЯБМ, 2, 569. 2. жрм. Хулігани; неавторитетні злочинці. БСРЖ, 701. Словник жарґонної лексики української мови
- шпана — -и, ж., розм. 1》 Хуліган, шахрай. 2》 збірн. Безпринципні, ниці, нікчемні люди. Великий тлумачний словник сучасної мови