шпара
ШПА́РА¹, и, ж.
Вузький довгастий отвір; щілина.
Надворі свистав вітер, віяв крізь шпари до хати і обдавав її холодом (І. Франко);
У сінях було темно, лише через шпари дверей падало світло й розганяло темряву (Н. Кобринська);
Шумаков почув, що у шпару, вирізану в дверях для пошти, просунувся лист (С. Голованівський);
Деякі дошки в паркані світились широкими шпарами, крізь які видно було, як пораються на вже майже оголених грядках з закатаними руками сестри-послушниці (Ірина Вільде);
* У порівн. Інколи розривалися стіни й одкривали вузенькі ходи, як шпари, в яких з'являлись на мить хвилі дахів, зелені тополі й білі мінарети на тлі блакитного неба (М. Коцюбинський);
// Довгаста тріщина, розколина, заглибина на поверхні чого-небудь.
Всім хотілося на власні очі побачити, як вибухатиме заклята скеля. Внизу метушилися підривники. Кожну шпару скелі заряджали амоналом (Яків Баш);
Балки кріплення вгинаються під тиском пливучої маси, і з усіх шпар цебенить холодна вода (М. Ю. Тарновський).
Словник української мови (СУМ-20)