шпара —
ШПА́РА¹, и, ж. Вузький довгастий отвір; щілина. Надворі свистав вітер, віяв крізь шпари до хати і обдавав її холодом (І. Франко); У сінях було темно, лише через шпари дверей падало світло й розганяло темряву (Н.
Словник української мови у 20 томах
шпара —
шпа́ра іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
шпара —
-и, ж. Вузький довгастий отвір; щілина. || Довгаста тріщина, розколина, заглибина на поверхні чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шпара —
ТРІ́ЩИНА (місце розриву на поверхні чогось), ШКАЛУ́БИНА розм.; РОЗКО́ЛИНА (велика, глибока); ШПАРИ́НА, ШПА́РА, ШПА́РКА (вузька, невелика). Гадючаться землею тріщини-розколини (З. Тулуб); Там упали (кулі) в якісь ізвори, зарилися в шкалубини скал (Г.
Словник синонімів української мови
шпара —
ШПА́РА, и, ж. Вузький довгастий отвір; щілина. Надворі свистав вітер, віяв крізь шпари до хати і обдавав її холодом (Фр., І, 1955, 80); У сінях було темно, лише через шпари дверей падало світло й розганяло темряву (Кобр., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
шпара —
Шпара, -ри ж. 1) Щель, пазъ, трещина. Сам. 129. 2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Ном. № 634. Шпари одійшли.
Словник української мови Грінченка