шпара
ШПА́РА, и, ж. Вузький довгастий отвір; щілина.
Надворі свистав вітер, віяв крізь шпари до хати і обдавав її холодом (Фр., І, 1955, 80);
У сінях було темно, лише через шпари дверей падало світло й розганяло темряву (Кобр., Вибр., 1954, 126);
Шумаков почув, що у шпару, вирізану в дверях для пошти, просунувся лист (Голов., Тополя.., 1965, 178);
Деякі дошки в паркані світились широкими шпарами, крізь які видно було, як пораються на вже майже оголених грядках з закатаними руками сестри-послушниці (Вільде, Сестри.., 1958, 426);
*У порівн. Інколи розривалися стіни й одкривали вузенькі ходи, як шпари, в яких з’являлись на мить хвилі дахів, зелені тополі й білі мінарети на тлі блакитного неба (Коцюб., II, 1955, 123);
// Довгаста тріщина, розколина, заглибина на поверхні чого-небудь.
Всім хотілося на власні очі побачити, як вибухатиме заклята скеля. Внизу метушилися підривники. Кожну шпару скелі заряджали амоналом (Баш, Вибр., 1948, 27);
Балки кріплення вгинаються під тиском пливучої маси, і з усіх шпар цебенить холодна вода (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 97).
Словник української мови (СУМ-11)