1. Словник української мови в 11 томах

шпара

ШПА́РА, и, ж. Вузький довгастий отвір; щілина.

Надворі свистав вітер, віяв крізь шпари до хати і обдавав її холодом (Фр., І, 1955, 80);

У сінях було темно, лише через шпари дверей падало світло й розганяло темряву (Кобр., Вибр., 1954, 126);

Шумаков почув, що у шпару, вирізану в дверях для пошти, просунувся лист (Голов., Тополя.., 1965, 178);

Деякі дошки в паркані світились широкими шпарами, крізь які видно було, як пораються на вже майже оголених грядках з закатаними руками сестри-послушниці (Вільде, Сестри.., 1958, 426);

*У порівн. Інколи розривалися стіни й одкривали вузенькі ходи, як шпари, в яких з’являлись на мить хвилі дахів, зелені тополі й білі мінарети на тлі блакитного неба (Коцюб., II, 1955, 123);

// Довгаста тріщина, розколина, заглибина на поверхні чого-небудь.

Всім хотілося на власні очі побачити, як вибухатиме заклята скеля. Внизу метушилися підривники. Кожну шпару скелі заряджали амоналом (Баш, Вибр., 1948, 27);

Балки кріплення вгинаються під тиском пливучої маси, і з усіх шпар цебенить холодна вода (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпара — див. ЩІЛИНА; шпарин|к|а, шпарка; мн. ШПАРИ, ФР. зашпари <н. шпари позаходили>. Словник синонімів Караванського
  2. шпара — див. отвір; шпарка; щілина Словник синонімів Вусика
  3. шпара — ШПА́РА¹, и, ж. Вузький довгастий отвір; щілина. Надворі свистав вітер, віяв крізь шпари до хати і обдавав її холодом (І. Франко); У сінях було темно, лише через шпари дверей падало світло й розганяло темряву (Н. Словник української мови у 20 томах
  4. шпара — шпа́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. шпара — -и, ж. Вузький довгастий отвір; щілина. || Довгаста тріщина, розколина, заглибина на поверхні чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шпара — ТРІ́ЩИНА (місце розриву на поверхні чогось), ШКАЛУ́БИНА розм.; РОЗКО́ЛИНА (велика, глибока); ШПАРИ́НА, ШПА́РА, ШПА́РКА (вузька, невелика). Гадючаться землею тріщини-розколини (З. Тулуб); Там упали (кулі) в якісь ізвори, зарилися в шкалубини скал (Г. Словник синонімів української мови
  7. шпара — Шпа́ра, -ри, -рі; шпа́ри, шпар Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. шпара — Шпара, -ри ж. 1) Щель, пазъ, трещина. Сам. 129. 2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Ном. № 634. Шпари одійшли. Словник української мови Грінченка