шпара
Шпара, -ри
ж.
1) Щель, пазъ, трещина. Сам. 129.
2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Ном. № 634. Шпари одійшли. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. КС. 1882. XII. 625. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх 2 і спутав, і зв'язав. Як одійшли ж потроху шпари.... здихнув він тяжко і казав. Мкр. Г. 25. ум. шпарка, шпарочка.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шпара — див. ЩІЛИНА; шпарин|к|а, шпарка; мн. ШПАРИ, ФР. зашпари <н. шпари позаходили>. Словник синонімів Караванського
- шпара — див. отвір; шпарка; щілина Словник синонімів Вусика
- шпара — ШПА́РА¹, и, ж. Вузький довгастий отвір; щілина. Надворі свистав вітер, віяв крізь шпари до хати і обдавав її холодом (І. Франко); У сінях було темно, лише через шпари дверей падало світло й розганяло темряву (Н. Словник української мови у 20 томах
- шпара — шпа́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- шпара — -и, ж. Вузький довгастий отвір; щілина. || Довгаста тріщина, розколина, заглибина на поверхні чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шпара — ТРІ́ЩИНА (місце розриву на поверхні чогось), ШКАЛУ́БИНА розм.; РОЗКО́ЛИНА (велика, глибока); ШПАРИ́НА, ШПА́РА, ШПА́РКА (вузька, невелика). Гадючаться землею тріщини-розколини (З. Тулуб); Там упали (кулі) в якісь ізвори, зарилися в шкалубини скал (Г. Словник синонімів української мови
- шпара — Шпа́ра, -ри, -рі; шпа́ри, шпар Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шпара — ШПА́РА, и, ж. Вузький довгастий отвір; щілина. Надворі свистав вітер, віяв крізь шпари до хати і обдавав її холодом (Фр., І, 1955, 80); У сінях було темно, лише через шпари дверей падало світло й розганяло темряву (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах