шпарування
ШПАРУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. шпарува́ти.
Дівчата обстругували стіни, – які з долу, які з кобилиць угорі. Одна місила посеред хати, просто на підлозі, глину з кізяком на шпарування (А. Головко).
2. Глина, якою замазані щілини й заглиблення в стінах і на стелі будівель.
Ще й не вечір – а вже й шпарування висохло; тільки побілити... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)