шпарувати
ШПАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без дод.
Замазувати щілини й заглиблення в стінах і на стелі будівель глиною.
Зараз після обіду нарядилася Христя в стару одежинку, замісила глини й почала шпарувати (Панас Мирний);
Вони заходилися шпарувати щілини й дірки в стінах будинку (Ю. Мокрієв);
// Замазувати будь-які нерівності на поверхні чого-небудь.
У весняній напрузі стояли щепи, і молода господиня, радіючи, білила їх вапном, потріскану кору шпарувала садівничим клеєм (М. Стельмах);
* Образно. Дами виймали з сумок щось подібне до згустків крові і, хизуючись перед чоловіками, немилосердно шпарували ним збляклі від поту уста (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)