шпарування
ШПАРУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. шпарува́ти.
Дівчата обстругували стіни,— які з долу, які з кобилиць угорі. Одна місила посеред хати, просто на підлозі, глину з кізяком на шпарування (Головко, II, 1957, 98).
2. Глина, якою замазані щілини й заглиблення в стінах і на стелі будівель.
Ще й не вечір — а вже й шпарування висохло; тільки побілити… (Мирний, III, 1954, 102).
Словник української мови (СУМ-11)