шпачок
ШПАЧО́К, чка́, ч.
Зменш.-пестл. до шпак.
Заспівав десь у траві легковажний шпачок (О. Ільченко);
– Яшко, іди, я тобі їсти дам, – покликав господар. Шпачок стріпнувся, злетів з долоні і сів на плече художникові. За це одержав трохи сиру і мурашиних яєць (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)