шпачок

ШПАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до шпак.

Заспівав десь у траві легковажний шпачок (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 320);

— Яшко, іди, я тобі їсти дам,— покликав господар. Шпачок стріпнувся, злетів з долоні і сів на плече художникові. За це одержав трохи сиру і мурашиних яєць (Коп., Подарунок, 1956, 90).

Значення в інших словниках

1. шпачок — ШПАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до шпак. Заспівав десь у траві легковажний шпачок (О. Ільченко); – Яшко, іди, я тобі їсти дам, – покликав господар. Шпачок стріпнувся, злетів з долоні і сів на плече художникові. За це одержав трохи сиру і мурашиних яєць (О. Копиленко).  Словник української мови у 20 томах
2. шпачок — шпачо́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. шпачок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до шпак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шпачок — Шпачо́к, -чка́, -чко́ві; -чки́, -чкі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. шпачок — Шпачок, -чка м. ум. отъ шпак.  Словник української мови Грінченка