шпильок
ШПИЛЬО́К, лька́, ч.
Зменш. до шпиль.
Зима. Ніч. Скільки сягнеш оком – усе степ, білий степ без кінця, без краю, сніг, сніг, сніг... Де-не-де видається невисокий шпильок, неглибока яруга, балка й кілька запорошених кущів – і знову степ, рівний, вкритий глибоким пухким снігом (М. Грушевський).
Словник української мови (СУМ-20)