шпилястий
ШПИЛЯ́СТИЙ, а, е.
1. Який має багато шпилів, горбів (про підвищення); горбистий.
Якось не тішили моє око ані розлогі, яро-зелені, порізані блакитними озерцями та гирлами плавні, що розляглися за річкою в Румунії, ані жовті, залиті хвилею виноградників по підгір'ю шпилясті гори, що тиснуться понад Прутом з сього боку... (М. Коцюбинський);
Втома поволі охоплювала Ремо і Гюлле. Повільне хитання заколисувало їх на сідлах, і тільки іноді застережливий голос провідника про ярок або шпилясте узгір'я будив їх (Олесь Досвітній).
2. Який має загострений кінець, закінчується шпилем.
Посеред селища, насупроти греблі, височіла чимала дерев'яна церква з одною банею і високою шпилястою дзвіницею (С. Добровольський);
В крайньому саду праворуч червоніла шпиляста вілла (С. Тудор);
// Подібний до шпиля, гостроверхий.
На високих жовтогарячих шпилястих тополях іскрилося осіннє сонце (Яків Баш);
Краєвид не мав горизонтів, бо звідусюди .. обмежений був шпилястим обрієм кратера (Ю. Смолич);
Ліс наближався з кожною хвилиною, виростав, немов круте гірське урвище, кидаючи довгі шпилясті тіні аж ген до середини поля (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)