шпиндель
ШПИ́НДЕЛЬ, я, ч.
1. Головний вал верстатів з обертальним рухом, у пристроях якого закріплюють оброблювані деталі або різальні інструменти.
До зупинки верстата необхідно виключити механізм подачі, а потім зупиняти обертання шпинделя (з наук. літ.).
2. Веретено в прядильній машині.
3. Вісь чого-небудь (котушки, суднового шпиля і т. ін.).
Словник української мови (СУМ-20)