шпиндель —
ШПИ́НДЕЛЬ, я, ч. 1. Головний вал верстатів з обертальним рухом, у пристроях якого закріплюють оброблювані деталі або різальні інструменти. До зупинки верстата необхідно виключити механізм подачі, а потім зупиняти обертання шпинделя (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
шпиндель —
шпи́ндель іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
шпиндель —
шпиндель вул. ніж, стилет (ст): Якийсь ґунцвал нихрещений, в Паридзу родзений, запхав пані цісаревій шпиндель затроєний (із пісні)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
шпиндель —
-я, ч. 1》 Головний вал верстатів з обертальним рухом, у пристроях якого закріплюють оброблювані деталі або різальні інструменти. 2》 Веретено в прядильній машині. 3》 Вертикальна вісь чого-небудь (котушки, суднового шпиля і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
шпиндель —
шпи́ндель (нім. Spindel, букв. – веретено) 1. Вал металорізних та деревообробних верстатів, з’єднаний з приводом, в якому є пристрої для закріплення заготовок або різальною інструмента. 2. Вал або вісь деяких машин та механізмів.
Словник іншомовних слів Мельничука
шпиндель —
ШПИ́НДЕЛЬ, я, ч. 1. Головний вал верстатів з обертальним рухом, у пристроях якого закріплюють оброблювані деталі або різальні інструменти. До зупинки верстата необхідно виключити механізм подачі, а потім зупиняти обертання шпинделя (Різальні інстр..
Словник української мови в 11 томах
шпиндель —
Шпиндель, -ля м. Поршень. Камен. у.
Словник української мови Грінченка