шпиндель

шпиндель вул. ніж, стилет (ст): Якийсь ґунцвал нихрещений, в Паридзу родзений, запхав пані цісаревій шпиндель затроєний (із пісні)

Значення в інших словниках

1. шпиндель — д. ВАЛ  Словник синонімів Караванського
2. шпиндель — Веретено  Словник чужослів Павло Штепа
3. шпиндель — ШПИ́НДЕЛЬ, я, ч. 1. Головний вал верстатів з обертальним рухом, у пристроях якого закріплюють оброблювані деталі або різальні інструменти. До зупинки верстата необхідно виключити механізм подачі, а потім зупиняти обертання шпинделя (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. шпиндель — шпи́ндель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
5. шпиндель — -я, ч. 1》 Головний вал верстатів з обертальним рухом, у пристроях якого закріплюють оброблювані деталі або різальні інструменти. 2》 Веретено в прядильній машині. 3》 Вертикальна вісь чого-небудь (котушки, суднового шпиля і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шпиндель — шпи́ндель (нім. Spindel, букв. – веретено) 1. Вал металорізних та деревообробних верстатів, з’єднаний з приводом, в якому є пристрої для закріплення заготовок або різальною інструмента. 2. Вал або вісь деяких машин та механізмів.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. шпиндель — Шпи́ндель, -ндля; -ндлі, -ндлів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. шпиндель — ШПИ́НДЕЛЬ, я, ч. 1. Головний вал верстатів з обертальним рухом, у пристроях якого закріплюють оброблювані деталі або різальні інструменти. До зупинки верстата необхідно виключити механізм подачі, а потім зупиняти обертання шпинделя (Різальні інстр..  Словник української мови в 11 томах
9. шпиндель — Шпиндель, -ля м. Поршень. Камен. у.  Словник української мови Грінченка