шпихлір
ШПИХЛІ́Р, а́, ч., діал.
Комора.
Кільканадцять парубків кінчило власне чистити стайні. Інші носили міхами провіяне .. зерно до шпихліра (І. Франко);
В залі світили світло.., і, хоч велика кімната тоді менше ставала подібна до шпихліра, холод стояв у ній такий, що при розмові йшла з рота пара (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)