шпихлір
ШПИХЛІ́Р, а́, ч., діал. Комора.
Кільканадцять парубків кінчило власне чистити стайні. Інші носили міхами провіяне.. зерно до шпихліра (Фр., III, 1950, 270);
В залі світили світло.., і, хоч велика кімната тоді менше ставала подібна до шпихліра, холод стояв у ній такий, що при розмові йшла з рота пара (Коцюб., II, 1955, 253).
Словник української мови (СУМ-11)