шпувати

ШПУВА́ТИ, шпую́, шпує́ш, недок., діал.

1. тільки 3 ос. Діяти, виявлятися з великою силою (про стихійні явища).

Зимою у нас добре буря шпує (Сл. Б. Грінченка);

В Італію ми не доїдем. Бо море дуже щось шпує (І. Котляревський).

2. Бризкати (у 3 знач.).

Тримаючи в одній руці засвічений факел, а в другій пляшку з гасом, він набирає його якнайбільше собі в рот і потім з усієї сили виприскує на вогонь. Велике вогняне сяйво освітлює на мить вулицю й гасне, а з вулиці вже чується крик і лайка... – Чи тобі, люципере, місця мало, що ти заходився біля осель шпувати? (А. Шиян);

Наполохані дівчата поклали її в ліжко, роздягнули, шпували на неї водою, давали щось нюхати, дзвонили, викликаючи лікаря... (В. Козаченко).

Значення в інших словниках

1. шпувати — див. вирувати; лаяти  Словник синонімів Вусика
2. шпувати — шпува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
3. шпувати — шпую, шпуєш, недок., діал. 1》 тільки 3 ос.Діяти, виявлятися з великою силою (про стихійні явища). 2》 Бризкати (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шпувати — БРИ́ЗКАТИ кого-що, чим і без додатка (обдавати, покривати бризками), ШПУВА́ТИ діал.; ПО́РСКАТИ чим і без додатка, ПИ́РСКАТИ чим і без додатка, ПРИ́СКАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. шпувати — ШПУВА́ТИ, шпую, шпуєш, недок., діал. 1. тільки 3 ос. Діяти, виявлятися з великою силою (про стихійні явища). Зимою у нас добре буря шпує (Сл. Гр.); В Італію ми не доїдем. Бо море дуже щось шпує (Котл., т, 1952, 88). 2. Бризкати (у 3 знач.).  Словник української мови в 11 томах
6. шпувати — Шпувати, -шпую, -єш гл. 1) Дуть съ силой, бурно. Зімою у нас добре буря шпує. Волч. у. 2) Волноваться, бушевать. В Італію ми не доїдем, бо море дуже щось шпує. Котл. Ен. II. 7. 3) Брызгать, вспрыскивать.  Словник української мови Грінченка