шпуга
ШПУ́ГА¹, и, ж., діал.
Дерев'яна або залізна планка (перев. признач. для скріплювання дощок дверей, столу, ставень тощо).
Я, як зараз оце все бачу, пам'ятаю: такий мені страм – стіл немитий, і борщ поміж шпугами позакисав... (Г. Косинка);
У вікно, забите нашвидку шпугами та шматками заліза замість ґрат, видно було подвір'я (І. Багряний);
// Залізна смуга, якою обковували скрині.
З хатини крізь відчинені двері тоненькою смужкою пробивалося світло, спалахувало на мідних шпугах, якими була обкута скриня (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)