штанга
ШТА́НГА, и, ж.
1. Металевий стержень, що використовується як деталь у багатьох інструментах, механізмах, конструкціях і т. ін.
Четверо робітників працювали біля свердлової штанги (О. Донченко);
Олександр Омелянович дав натяжку. Штанги не підіймаються. Натиснув скільки було сили важелем, важіль навіть не ворухнувся (із журн.).
2. спорт. Брус футбольних, хокейних, гандбольних та інших воріт.
Німець налагодився вдарити по воротах. Наш воротар легко підскочив, піймав під самою штангою м'яча й знову подав його на гру (Ю. Яновський);
– Дорогий сусідо – я до нього. – То не м'яч, то, – кажу, – мов коліно! Женіть хоч короткими пасовками! Та не бийте по голу! Бо добре, як у сітку, а як у штангу вріжете?! (Остап Вишня).
3. спорт. Прилад для занять важкою атлетикою, що складається з металевого стержня, на кінцях якого закріплені знімні диски.
Хлопці робили вправи на реях і турніках, піднімали штанги, гирі (Ф. Бурлака);
Подивився дід, як вони там двопудові гирі, ніби м'ячі, піднімають, як вони штангу штовхають, і аж затремтів (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)