1. Словник української мови у 20 томах

штанга

ШТА́НГА, и, ж.

1. Металевий стержень, що використовується як деталь у багатьох інструментах, механізмах, конструкціях і т. ін.

Четверо робітників працювали біля свердлової штанги (О. Донченко);

Олександр Омелянович дав натяжку. Штанги не підіймаються. Натиснув скільки було сили важелем, важіль навіть не ворухнувся (із журн.).

2. спорт. Брус футбольних, хокейних, гандбольних та інших воріт.

Німець налагодився вдарити по воротах. Наш воротар легко підскочив, піймав під самою штангою м'яча й знову подав його на гру (Ю. Яновський);

– Дорогий сусідо – я до нього. – То не м'яч, то, – кажу, – мов коліно! Женіть хоч короткими пасовками! Та не бийте по голу! Бо добре, як у сітку, а як у штангу вріжете?! (Остап Вишня).

3. спорт. Прилад для занять важкою атлетикою, що складається з металевого стержня, на кінцях якого закріплені знімні диски.

Хлопці робили вправи на реях і турніках, піднімали штанги, гирі (Ф. Бурлака);

Подивився дід, як вони там двопудові гирі, ніби м'ячі, піднімають, як вони штангу штовхають, і аж затремтів (Остап Вишня).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штанга — шта́нга іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. штанга — И, ж. Сережка для пірсингу. А от «штанга» в губі — автоматичне шарахання перехожих (Україна Молода). Словник сучасного українського сленгу
  3. штанга — -и, ж. 1》 Металевий стрижень, що його використовують як деталь у багатьох інструментах, механізмах, конструкціях і т. ін. Вимірювальна штанга — штанга, яка виготовляється з ізоляційного матеріалу та має градуювання за довжиною... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. штанга — шта́нга (нім. Stange, букв. – стрижень, прут) 1. Металевий стрижень, що є деталлю багатьох інструментів і механізмів. 2. Ш. бурова – сталевий стрижень, що з’єднує буровий інструмент (напр., долото), опущений у свердловину, з приводним двигуном. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. штанга — Спортивне приладдя для силових вправ і змагань з піднімання ваги; також сталевий стрижень (гриф) з дисками відповідної маси, що накладаються на нього. Універсальний словник-енциклопедія
  6. штанга — ШТА́НГА, и, ж. 1. Металевий стержень, що використовується як деталь у багатьох інструментах, механізмах, конструкціях і т. ін. Четверо робітників працювали біля свердлової штанги (Донч., II, 1956, 70); Олександр Омелянович дав натяжку. Словник української мови в 11 томах