штик

ШТИК¹, а́, ч.

1. Те саме, що багне́т 1.

– Дивлюсь, стриба він із дуба. У руках рушниця із штиком – виходить, солдат. Я до нього, а він штиком – прямо ніяк мені підступиться (Г. Хоткевич);

Під вікнами і в дверях камери, поблискуючи штиками, виринули сірі шинелі (С. Васильченко);

Як тільки дівчата наші добігли до радянських бійців, на штиках у них з'явились квіти, на пілотках – квіти, а в руках цілі оберемки усякого буковинського зілля та цвіту... (І. Муратов);

І штикам, і гранатам роботи було, послужили й приклади немало (І. Гончаренко);

* Образно. Я не ридаю, не молюсь – своєю чистою душею на штик скорботи наколюсь (П. Тичина);

* У порівн. Одного разу з шумом знялася чапля, дзьоб, як штик. Вона кружляла над бійцями, здивовано щулячи намистинки очей (Григорій Тютюнник);

// перен. Зброя, армія взагалі.

На вісті правда лиш одна – І тільки там живе вона, Де селянин і робітник На пана повернули штик (М. Рильський);

Наша путь – із шипшини й півоній, Наша мова з фашистами – штик... (І. Нехода).

2. перен. Один боєць-піхотинець (при вказуванні на кількість бійців).

– Я не пам'ятаю, щоб у нашому “хазяйстві” було коли-небудь більше активних штиків, більше вогневої потужності, аніж зараз... (О. Гончар).

◇ Бра́ти / взя́ти в штики́ див. бра́ти;

Зустріча́ти / зустрі́ти (зустрі́нути) в багне́ти (в штики́) див. зустріча́ти;

Опира́тися на штики́ див. опира́тися;

Підніма́ти / підня́ти на штики́ див. підніма́ти;

Трима́тися на штика́х див. трима́тися;

(1) У штики́, зі сл. зустріча́ти, зустрі́нути і под. – вороже, недружелюбно.

[Курінний:] Розумієш, з першого дня мене в штики прийняли... (М. Зарудний);

Хто в промовах – за сатиру (Є такі керівники!), А на ділі правду щиру Зустрічає у штики, – Той не друг нам! Навпаки (С. Олійник);

Ходи́ти (іти́, ки́датися) / піти́ (ки́нутися) в штики́ див. ходи́ти;

(2) Як штик:

а) зовсім здоровий.

Он дід Вигон торік розігнутись не міг, так йому спину звело. Поїхав у Косопілля, покололи його і через місяць ходив як штик... (М. Зарудний);

// слухняний, такий, як належить.

Кашовар зрадів: – Та я його, братці, як рідного сина догляну! Навчу борщ, кашу варить. Він у мене буде як штик! (Є. Кравченко);

б) цілком, абсолютно.

Коли старшина запитав Хаєцького, чи він готовий, то .. відповів рішуче: Як штик! (О. Гончар).

ШТИК², а́, ч.

1. заст. Лопата.

Навколо стояли колеса, плуги, драбини, борони, а поміж тим штики, коси, сокири непевно миготіли блиском роз'яреного вогню (Н. Кобринська).

2. Те саме, що штих³.

ШТИК³, а́, ч., мор.

Особливий морський вузол, яким зв'язують товсті мотузки, канати.

Рибацький штик.

Значення в інших словниках

1. Штик — Багнет  Неправильно-правильно
2. штик — Багнет  Словник чужослів Павло Штепа
3. штик — штик 1 іменник чоловічого роду багнет штик 2 іменник чоловічого роду лопата штик 3 іменник чоловічого роду морський вузол  Орфографічний словник української мови
4. штик — штик (шти́х): ◊ на перший шти́к (шти́х) у першу чергу; на початок; відразу (ст): То ми то зробили на перший штик, а потім вже все доробимо, а щось переробимо і буде дуже аліґа́нцько (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. штик — I -а, ч. 1》 Те саме, що багнет 1). || перен. Зброя, армія взагалі. У штики! — команда йти на зближення з ворогом, взявши рушниці навпереваги, для рукопашного бою. 2》 перен. Один боєць-піхотинець (при вказуванні на кількість бійців). II -а, ч. 1》 заст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. штик — бра́ти / взя́ти в штики́ кого, що. Гостро, різко, неприязно реагувати на дії когось, чинити опір комусь, чомусь. Все аморальне він в штики Бере в промовах, а на ділі Він діє зовсім навпаки (С. Воскрекасенко). у штики́, зі сл.  Фразеологічний словник української мови
7. штик — БАГНЕ́Т, ШТИК рідше. Чумаченко багнетом розрізав халяву (Григорій Тютюнник); Під вікнами і в дверях камери, поблискуючи штиками, виринули сірі шинелі (С. Васильченко).  Словник синонімів української мови
8. штик — ШТИК¹, а́, ч. 1. Те саме, що багне́т 1. — Дивлюсь, стриба він із дуба. У руках рушниця із штиком — виходить, солдат. Я до нього, а він штиком — прямо ніяк мені підступиться (Хотк.  Словник української мови в 11 томах
9. штик — Штик, -ка м. Штыкъ. Од штика спину смика. Ном. № 976.  Словник української мови Грінченка