штрек
ШТРЕК, у, ч.
Горизонтальна підземна гірнича виробка, що йде по пласту корисної копалини і не виходить безпосередньо на земну поверхню.
Пройшовши центральний стовбур і головний квершлаг, гірники взялися до горизонтальних розгалужень – штреків (Д. Ткач);
Уже прокладено головний відкатний штрек – цей підземний гірничий проспект, головну артерію майбутньої шахти (М. Ю. Тарновський);
Із вентиляційного штреку тягло газом від вибухової речовини (О. Донченко).
△ (1) Польови́й штрек – виробка, що йде по пустій породі поряд із шаром корисної копалини.
Словник української мови (СУМ-20)