штрека
ШТРЕ́КА, и, ж., діал.
Залізничне полотно.
[Панько: ] Гей, гей! А чого вас там занесло! От іще погана дітвора, не має де бавитися, та на штреці! (І. Франко);
“Добре тому, в кого є батько, – думав не раз Юрко ночами. – За батьком ідеш собі впевнено в світ, як вагон за паровозом на штреці” (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)