штрека
ШТРЕ́КА, и, ж., діал. Залізничне полотно.
[Панько: ] Гей, гей! А чого вас там занесло! От іще погана дітвора, не має де бавитися, та на штреці! (Фр., IX, 1952, 342);
«Добре тому, в кого є батько,— думав не раз Юрко ночами.— За батьком ідеш собі впевнено в світ, як вагон за паровозом на штреці» (Козл., Ю. Крук, 1957, 345).
Словник української мови (СУМ-11)