штудерний
ШТУДЕ́РНИЙ, а, е, діал.
1. Хитрий, кмітливий.
Хлопці здорові, рослі .. Менший то штудерний такий, як старий (В. Стефаник);
А людям хвалиться [Савка]: – Нема, – каже, – як мій Стасьо мудрий! Там-то вам штудерна голова! (О. Маковей);
А ті пани на все штудерні (І. Франко);
Це був найстарший чоловік із радних, дуже штудерний і хитрий на розум (Л. Мартович).
2. Уміло, майстерно зроблений; мудрований.
Підносили питво [медовари] з'юрмленим довкола торговчанам, вміло ховали заплату в міцні шкіряні міхи або в штудерні дерев'яні скрині під собою (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)