штудерний
ШТУДЕ́РНИЙ, а, е, діал.
1. Хитрий, кмітливий.
Хлопці здорові, рослі.. Менший то штудерний такий, як старий (Стеф., І, 1949, 119);
А людям хвалиться [Савка]: — Нема,— каже,— як мій Стасьо мудрий! Там-то вам штудерна голова! (Мак., Вибр., 1954, 80);
А ті пани на все штудерні (Фр., X, 1954, 315);
Це був найстарший чоловік із радних, дуже штудерний і хитрий на розум (Март., Тв., 1954, 174).
2. Уміло, майстерно зроблений; мудрований.
Підносили питво [медовари] з’юрмленим довкола торговчанам, вміло ховали заплату в міцні шкіряні міхи або в штудерні дерев’яні скрині під собою (Загреб., Диво, 1968, 110).
Словник української мови (СУМ-11)