штукарство
ШТУКА́РСТВО, а, с., розм.
1. Поведінка, витівки штукаря; блазенство.
А Дрімайло, очевидячки, грався торбами, як от штукар або комедіант бавиться своїм штукарством (І. Нечуй-Левицький);
Брат захоплено брехатиме про якісь неправдоподібні випадки молодецтва і штукарства гімназистів старших класів (Ю. Смолич).
2. Прийоми, розраховані на досягнення зовнішніх ефектів.
В піснях своїх нерідко ми чадим абстрактності гнойком, штукарства димом (П. Тичина);
Для творчості однаково страшні як штукарство, так і безкрилість (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)