штукувати
ШТУКУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., що.
1. крав. Зшивати із шматків або штопати так, щоб шов, заштопане місце не були помітні.
2. заст. Складати із шматків.
Вставляє [столяр] шиби і зараз шкло зіб'є та штукує, латає (Уляна Кравченко);
* Образно. – Як ми вже, єгомость, не штукували, як зірко не складали той крейцар, ану: чи можна було на паця стягнутися? (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)