штунда
ШТУ́НДА, и.
1. ж., заст. Баптистська секта, що виникла в Росії в середині XIX ст.
Про штунду і козацтво я радий написати (М. Драгоманов);
Денис був байдужий до церкви і небогомільний, а такі люде [люди] не пристають на штунду (І. Нечуй-Левицький);
// збірн., розм. Послідовники, учасники такої секти.
За похорон заплатять по постанові – 60 коп .. – Нехай три дні лежить, то не піду!.. – То ми, батюшко, самі поховаємо. Як з нами не погодитеся, то до штунди пристанемо (А. Кримський).
2. ч. і ж. Те саме, що штунди́ст, штунди́стка.
– А батько ж досі “штунда”? – прорвався хтось із принишклого залу, безжально ранячи й без того травмоване серце сина (Іван Ле);
У нашому селі жив Варивон Метелиця. Тихенько вуличкою метеляє, а йому слідом у спину тикають пальцем. – Штунда пішла... – Нехристь!.. (О. Ковінька).
Словник української мови (СУМ-20)