штукувати
ШТУКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. крав. Зшивати з шматків або штопати так, щоб шов, заштопане місце не були помітні.
2. заст. Складати із шматків.
Вставляє [столяр] шиби і зараз шкло зіб’є та штукує, латає (У. Кравч., Вибр., 1959, 393);
*Образно. — Як ми вже, єгомость, не штукували, як зірко не складали той крейцар, ану: чи можна було на паця стягнутися? (Март., Тв., 1954, 172).
Словник української мови (СУМ-11)