шубка
ШУ́БКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до шу́ба¹ 1; коротка і легка шуба (перев. жіноча або дитяча).
Двері відхиляються, і вбігає Катя Толстая. Вона в ошатній сукні, поверх якої накинута шубка (І. Кочерга);
Навкруги Москва шуміла; школярів трамвай повіз. Шубка в Лени тепла, біла, шапка з вушками униз (П. Тичина).
2. Зменш.-пестл. до шу́ба¹ 2.
У кротихи Любий кротик – Чорна шубка, Чорний ротик – Розлінився В самий край: Не виходить Навіть в гай (М. Стельмах);
Шастає вона [білка] по заростях ще в рудувато-червоній шубці, але незабаром змінить своє літнє вбрання на зимове (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)