шубка
ШУ́БКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до шу́ба 1; коротка і легка шуба (перев. жіноча або дитяча).
Двері відхиляються, і вбігає Катя Толстая. Вона в ошатній сукні, поверх якої накинута шубка (Коч., III, 1956, 177);
Навкруги Москва шуміла; школярів трамвай повіз. Шубка в Лени тепла, біла, шапка з вушками униз (Тич., II, 1957, 322).
2. Зменш.-пестл. до шу́ба 2.
У кротихи Любий кротик — Чорна шубка, Чорний ротик — Розлінився В самий край: Не виходить Навіть в гай (Стельмах, Колосок.., 1959, 75);
Шастає вона [білка] по заростях ще в рудувато-червоній шубці, але незабаром змінить своє літнє вбрання на зимове (Веч. Київ, 1.ХІ 1966,4).
Словник української мови (СУМ-11)