шуканина
ШУКАНИ́НА, и, ж., розм.
Метушливі розшуки, тривале шукання.
Тут незабаром прилетів патруль, Знялась заметня, тривога, шуканина, І дівчину знайшли (Леся Українка);
Почала [Левантина] нишпорити по закамарку, мацаючи в темряві руками, але не знаходила нічого. Нарешті після довгої шуканини, аж у далекому кутку, під ліжком, налапала якусь залізну річ (Б. Грінченко);
Вона хотіла була вести мене до доброї хати, що дешево продавали пересельці, ідучи на степи. Та я сказала, що втомилася, аж хвора через свою шуканину, обіцяла приїхати іншим часом (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)