шумуючий

ШУМУ́ЮЧИЙ, а, е.

Який шумує (див. шумува́ти¹).

Посередині бухти вода хвилювалася і шумувала, ніби нагазована. Час від часу над шумуючою водою злітало каміння й шматки грязюки (М. Трублаїні);

Виловлювання метеликів совки за допомогою коритець з шумуючою мелясою також є досить ефективним способом боротьби з ними (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. шумуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до шумувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. шумуючий — ШУМУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до шумува́ти¹. Посередині бухти вода хвилювалася і шумувала, ніби нагазована. Час від часу над шумуючою водою злітало каміння й шматки грязюки (Трубл.  Словник української мови в 11 томах