шумуючий
ШУМУ́ЮЧИЙ, а, е.
Який шумує (див. шумува́ти¹).
Посередині бухти вода хвилювалася і шумувала, ніби нагазована. Час від часу над шумуючою водою злітало каміння й шматки грязюки (М. Трублаїні);
Виловлювання метеликів совки за допомогою коритець з шумуючою мелясою також є досить ефективним способом боротьби з ними (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шумуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до шумувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шумуючий — ШУМУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до шумува́ти¹. Посередині бухти вода хвилювалася і шумувала, ніби нагазована. Час від часу над шумуючою водою злітало каміння й шматки грязюки (Трубл. Словник української мови в 11 томах