1. Словник української мови в 11 томах

шумуючий

ШУМУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до шумува́ти¹.

Посередині бухти вода хвилювалася і шумувала, ніби нагазована. Час від часу над шумуючою водою злітало каміння й шматки грязюки (Трубл., І, 1955, 476);

Виловлювання метеликів совки за допомогою коритець з шумуючою мелясою також є досить ефективним способом боротьби з ними (Картопля, 1957, 212).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шумуючий — ШУМУ́ЮЧИЙ, а, е. Який шумує (див. шумува́ти¹). Посередині бухти вода хвилювалася і шумувала, ніби нагазована. Час від часу над шумуючою водою злітало каміння й шматки грязюки (М. Словник української мови у 20 томах
  2. шумуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до шумувати. Великий тлумачний словник сучасної мови